Будова речення

                                      БУДОВА РЕЧЕННЯ

 Найменші складові частини речення

Найменшими складовими, частинами речення є члени речення (головні і

другорядні), внесення та сполучники. Прийменники і частки окремо в реченні

не виділяються, вони входять до складу членів речення.

Член речення — це повнозначне слово або словосполучення, яке

становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні. Наприклад, у

реченні: Здається сном пахуче літо (В. Сосюра.) — є три члени: що? — літо;

яке воно є? — здається сном; яке літо?—пахуче. А в реченні: Тільки Чіпка

як води в рот набрав (Панас Мирний.) — є лише два члени: хто? — тільки

Чіпка; що робив? — як води в рот набрав. Якщо ці відповіді поділити на

менші, то вислів утратить смисл.

Визначаючи члени речення, треба вважати, щоб не спотворити думки,

закладеної в ньому. Речення й аналізуємо саме для того, щоб краще, глибше

збагнути його зміст.

1. Головні члени—підмет і присудок—становлять синтаксичний центр

речення, навколо якого об’єднуються всі другорядні члени. Вони виражають

основну думку висловлювання.

У синтаксичний (підметово-присудковий) центр речення можуть входити

підмет і присудок (сонце сходить), або кілька однорідних підметів і присудок

(дерева, кущі, трава зеленіють), або підмет і кілька однорідних присудків (роса

ряхтить, міниться, переливається), або тільки підмет (ранок), або тільки

присудок (світає).

2. Другорядні члени — додаток, означення, обставини,-— об’єднуючись

навколо головних членів, пояснюють їх та один одного. Наприклад, у реченні:

Тут в кожній ягоді натхненна праця струмує (М. Рильський.) — синтаксичний

центр: що? — праця; що робить? — струмує; а навколо нього об’єднуються

другорядні члени: праця— яка?—натхненна; струмує— де?— тут;

струмує — в чому? —в ягоді; в ягоді — якій? -— кожній.

3. Внесення — звертання, вставні і вставлені слова та речення, словаречення — на питання в реченні не відповідають, але по-різному доповнюють

речення: 1. Він не прийде.—Він, мабуть, не прийде. 2. Ти допоможеш мені? —

Ти, Маріє, допоможеш мені? 3. Так, допоможу.

4. Сполучники — сурядні, підрядні, пояснювальні — приєднують між

собою окремі слова та частини в реченні: Не жаль мені, що житиму лиш раз,

та жаль, що згасне мрій моїх алмаз. (Д. Павличко.)

                  🔎🔎🔎 Тренувальні вправи

 Визначте кількість членів у кожному реченні. Знайдіть у них внесення і

сполучники.

1. Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

(М. Рильський.) 2. Розссипає сонце щедрою рукою золотаві квіти в тихому гаю.

(В. Сосюра.) 3. Ми казали про вічну любов, і хотів я такої любові. (В. Сосюра.)

4. А дівчина була як сонце! (Марко Вовчок.) 5. Чорні жилаві руки були наче з

заліза. (М. Коцюбинський.) 6. Ми мусимо іти до згоди через найглибші в світі

броди. (О. Підсуха.) 7. І ти, Україно, розкажеш піснями тисячоліттям про наші

віки. (З. Гончарук.) 8. В романтику, друже, дорога відкрита. (В. Лучук.)

                                Підмет

📌📌📌    🔍🔍

✅   Щоб правильно визначити будову речення, а отже, й поставити розділові

знаки, треба насамперед знайти в ньому підмет і присудок (синтаксичний

центр).

1. Підмет називає предмет, про який щось стверджується або

заперечується в реченні, і відповідає на питання хто? що?

1. (хто? що? ) Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять (хто?що? ) гаї, де з дня народження мені співали (хто? що? ) солов’ї. (М.Нагнибіда.) 2. В житті існує (хто? що? ) не тільки “хочу”, а й (хто? що? )“треба”. (О. Гончар.) 3. (хто? що? ) Багато вітрів прошуміло над головою.

(О. Довженко.) 4. (хто? що? ) Душ з п’ять хлопців мостилося коло столу з

книжками. (С. Васильченко.)

✅  2. Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити

його займенниками він. вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні

така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово (додаток, звертання).

1. Світи нам, день [замінити займенником не можна — не підмет],

безсмертними вогнями. (В. Сосюра.) — Світить нам день [він — підмет]

безсмертними вогнями. 2. Город [його — не підмет] було засаджено всякою

всячиною. (О. Довженко.) — Город [він — підмет] був засаджений всякою

всячиною. 3. Дуби [вони — підмет] сплели кошлаті віти [їх — не підмет],

шумлять в задумі ясени [вони — підмет]. (Л. Дмитерко.)

✅  3. У підрядних реченнях підмет буває виражений сполучними словами

хто, який, що. Слово що лише тоді виступає підметом, якщо його можна

замінити займенником який або підставити замість нього іменник з головного

речення.

1. Хто правду любить, той наш брат. (Леся Українка.) 2. Мій Києве! Нема

таких туманів, які б [тумани] не розійшлися над тобою... (М. Рильський.) 3. Ми

працю любимо, що [яка, праця] в творчість перейшла, і музику палку, що [яка,

музика] ніжно серце тисне. (М. Рильський.) 4. Історія народів учить, що

[замінити не можна — не підмет] та держава велична, в якій велична мала

людина. (О. Довженко.)

  ✅ 4. Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієслова, до якої

не можна поставити питання хто? що? У такому разі підмет визначаємо за

змістом. Треба також мати на увазі, що той член речення, до якого входять

вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна вставити, — це не підмет, а

присудок.

1. Лиш боротись— значить жить. (І. Франко.) 2. Жити у небі і гинути в

леті — осуд старих журавлів. (Л. Первомайський.) 3. Яке це щастя, друже

мій,— горіти, а не тліть. (В. Сосюра.)

✅  5. Розрізняємо прості і складені підмети.

Простий підмет виражається одним повнозначним словом: На вулицях

блідне вогнів намисто, і ранок злітає, як спів, на місто. (В.Сосюра.)

Складений підмет виражається двома і більше повнозначними словами,

зокрема:

а) поєднанням числівника чи іншого кількісного слова з іменником:

Поруч з Джерихою сиділи (хто? ) чотири молодиці. (І.Нечуй-Левицький.) На

крик вибігають (хто? ) чоловіка з п’ять хуторян. (Остап Вишня.) Ось

вигулькнула з-за гори (хто? що? ) ціла колонія вітряків. (М.Коцюбинський.);

б) словосполученням на зразок батько з сином, якщо присудок стоїть у

множині: Межі втікачами були (хто? ) й Остап з Соломією.

(М.Коцюбинський.);

в) словосполучення на зразок хтось із них: (хто? ) Один з троянської

громади, насупившися, все мовчав. (І.Котляревський.)

———————————————————————————————-

1. (хто? що? ) Чотири літа пролетіли. (А.Малишко.) 2. Там над водою

(хто? ) купка людей лагодилась сідати в човен. (М.Коцюбинський.) 3. Сиділо

(хто? що? ) нас чоловіка з вісім. (А.Тесленко.) 4. Увечері (хто? ) Нимидора з

Джерею приносили в ряднах відважене панське прядиво. (І.Нечуй-Левицький.)

5.— Та й глибина там яка! — сказав (хто? ) хтось із хлопців. (Панас Мирний.)

6. Вабить знов мене (хто? що? ) Чумацький Шлях. (П.Воронько.)

✅❗❗❗5. Є речення, у яких нема підмета.

1. Іду на клич доби. (О. Підсуха.) 2. Треба бути щедрим і вимогливим до себе. (О. Довженко.)

3. В гаю давно вже стемніло. (С. Васильченко.) 4. І вам так приємно буде від того шовкового дотику хлібів. (Ю. Збанацький.)

                  🔎   Тренувальна вправа

Перепишіть, підмети підкресліть однією рискою.

1. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі. (Леся Українка.) 2. Я в серці маю те, що не вмирає. (Леся Українка.) 3. Кожний із нас має в серці заряд, силу любові і ніжності, що виведе нас до мети. (О. Гончар.) 4. Яке це щастя —мчати на коні, а у лице тобі весняний вітер віє! (В. Сосюра.) 5. І знову “ура!” покотилося лісом. (М. Стельмах.) 6. Майже три роки минуло від того далекого світлого дня. (О. Гончар.) 7. Кохати — нові землі відкривати. (І. Драч.)

8. Так будь же тричі проклята, війна, і слався, мир, у всій своїй красі! (О. Підсуха.)

9.От ми з дідом заносимо сітку й напинаємо її на пшеничні колоски, біля межі.

(Остап Вишня.)

                         Присудок

✅ Присудок стверджує або заперечує щось у реченні і відповідає на питання

що робить предмет? що з ним робиться? який він є? або що він є? тощо.

❗❗❗Проте не завжди легко знайти присудок за допомогою питання. У такому

разі треба орієнтуватися й на те, як він виражений. Присудки бувають прості

дієслівні, складені дієслівні, складені іменні і складні (або подвійні).

✅ 1. Простий дієслівний присудок виражається дієсловом у дійсному,

умовному чи наказовому способі, а також у неозначеній формі (без

допоміжного слова) та у безособовій формі на -но, -то. Присудки, виражені

складеною формою майбутнього часу, належать до простих.

                🔎🔎🔎Тренувальна вправа

1. Жив, живеш і будеш жити, мій народе! (М. Рильський.) 2. Вічно будуть люди шукати: хто — нового добра, хто — нової краси. (П.Скунць.) 3.Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. (В. Сосюра.) 4. Із можливого в чудесне перекинуто мости. (М. Рильський.)

5. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь (П. Тичина.) 6. І несли ми сили наші, щоб звалити гніт віків. (П.Грабовський.) 7. А слова дружнього за гроші не купити. (М.Рильський.)

✅ 2. Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжними словами, такими, як стати, почати, кінчити, хотіти, мати, мусити, братися, намагатися, уміти, повинен, зобов’язаний, змушений, рад, згоден, у змозі, мати змогу, мати силу, мати право, можна, треба, потрібно, слід, варто, неможливо тощо. Неозначена форма виражає основне значення, а допоміжне слово вказує на спосіб, час,число, особу, рід, характер дії.

                 🔎🔎🔎Тренувальна вправа

1. Ніхто не може світа пережити. (Нар. творчість.) 2. Тепер така пора, що людина мусить людині помагати. (І.Франко.) 3. Він намагався удавати, що все це його не бентежить… (Леся Українка.) 4. Чи відомий вам такий психологічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (М.Коцюбинський.) 5. До чистої мети треба йти чистою дорогою. (Леся Українка.) 6. Лише гуртом і пущі, і пустині з піснями, з гуком можна перейти. (М. Рильський.) 7. Нелегко знайти, неможливо знищити того, кому симпатизує народ! (О.Гончар.)

———————————————————————————————-

✅ 3. Складений іменний присудок виражається іменником,прикметником, числівником, займенником, дієприкметником, прислівником в поєднанні з дієсловами-зв’язками, такими, як бути (в теперішньому часі опускається), стати, зробитися, здаватися, вважатися, називатися, являти собою, перетворитися на тощо. Іменна частина виражає основне значення, а дієслово-зв’язка вказує на спосіб, час, число, особу, рід. Іменна частина в такому присудку може стояти в будь-якому відмінку (крім кличного).

———————————————————————————————--

🔎🔎🔎1. Якби я був скульптором, виліпив би чудесний високий отой лоб! (О.Гончар.) 2. Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим. (М.Стельмах.) 3. Грек назвався Олексою, а дружина його — Галиною.(М.Руденко.) 4. Веселеє колись село чомусь тепер мені, старому, здавалось темним і німим. (Т.Шевченко.) 5. Колишній партизан являв собою цибатого чоловіка, дуже похмурого. (Ю.Яновський.) 6. Понад десять років ходить Шовкун у завгоспах. (Я.Гримайло.) 7. Може, воно колись і правда була, а тепер за брехню править. (Нар. творчість.)

———————————————————————————————

✅ 4. Іноді, коли дієслово-зв’язку бути пропущено, для того щоб визначити складений іменний присудок, слід усе речення подумки поставити в минулому часі — тоді в присудку (якщо це присудок) з’явиться дієслово-зв’язка був, була. було, були.

———————————————————————————————-

🔎🔎🔎1. На лугах уже трави сонцем, соками, вітром [були] напоєні. (М.Сингаївський.)

2. Ніч [була] наче озеро в берегах неба. (М. Коцюбинський.)

3.Тихо [було] в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне. (М. Коцюбинський.)

4.Його слово — [було] закон. (Ю. Збанацький.)

———————————————————————————————-

✅ 5. У деяких випадках присудок визначається за тим, що в його складі є

вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити.

———————————————————————————————

1. Яке то щастя — свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко.) 2. Віра в велике майбутнє— [це] мої мозолі на руці. (В. Лучук.) 3. Руки твої роботящі —ось твоє щастя. (О. Підсуха.)

4. Жити — [значить] Вітчизні служити. (Нар.творчість.)

———————————————————————————————-

✅ 6. Складний (подвійний) присудок нагадує складений іменний, тільки роль дієслова-зв’язки в ньому виконує повнозначне дієслово. Наприклад, у реченні Хлопці повернулися додому втомлені є водночас два твердження: хлопці повернулися і вони були втомлені. Отже, присудок тут складний: повернулися втомлені.

———————————————————————————————

1. Хлопець ріс крикливий і запальний. (Григорій Тютюнник.) 2. Тісто зогрілося й почало буйно рости: пироги вийшли високі, рум’яні й пухкі.(З.Тулуб.). 3. Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний.(Б.Грінченко.)

✅ ✅ 7. Є речення, у яких з різних причин немає присудка.

1 Любов. В тобі і дружба, й добра згода, і радість стріч, й печаль розлук.

(В. Сосюра.) 2. І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить. (П.Тичина.)

                                      😉Та це ж просто...

Допитливий. Як ти так швидко знаходиш синтаксичний центр у реченні?

Кмітливий. Я спочатку визначаю присудок — його легше помітити: у ньому, як правило, є дієслово в якійсь формі — і від нього ставлю питання, шукаючи підмет: х то? щ о? (обидва разом). До речі, при цьому не забуваю, що і присудок, і підмет — це найкоротша, але осмислена відповідь на питання в реченні. Наприклад, розбираю речення: Я ні в чому не почуваюся винним. (Григорій Тютюнник.) Спочатку подумав, що присудок тут лише почуваюся, але ж це дієслово само по собі ще ніякої думки не виражає. Основна думка цього речення: не винен, отже, й присудок: не почуваюся винним.

                             Тренувальні вправи

🔎🔎🔎 Перепишіть, присудки підкресліть двома рисками.

1 Єдиний, хто не втомлюється,— час. А ми живі, нам треба поспішати.

(Л. Костенко.). 2. Нема такої сили, щоб нашу правоту перемогти. (М.Рильський.) 3. Наче рідний дім для нас була сільська далека школа. (В. Сосюра.)

4. Чи ж можна забуть, як шуміли гаї у моїй стороні? (В. Сосюра.) 5. Для мене ти

як небо. (В. Сосюра.) 6. Це таки щастя — любити людей. (О. Гончар.) 7. Земля

лежить незасіяна, пересихає. (І. Цюпа.) 8. І я хотів життя прожити так, щоб

добрим людям радість дарувати. (Л.Дмитерко.) 9. Я наче почуваюсь до вини,

що я не здатен так йому служити, як би хотів. (Леся Українка.)

🔎🔎🔎   Перепишіть, підмети підкресліть однією рискою, присудки — двома.

1. Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. (М.Рильський.) 2. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину. (В. Симоненко.) 3. Я син землі, що родить хліб і мрію. (ДПавличко.) 4. Треба було ще глибоко розуміти, що мова тільки та невичерпно багата й гарна, яка виплекана твоїм рідним народом, яка живиться із народних

джерел, що ніколи не замулюються. (Петро Панч.) 5. Не зупиняйся, мить, бо ти прекрасна лише у русі, у живій плавбі. (П. Воронько.) 6. У того, хто працює і  знає мету своєї праці, завжди буде життя змістовне і повноцінне. (О. Гуреїв.)

7.Човни у пристанях, і згорнуто вітрила. (М. Рильський.) 8. Метушня слабким

притаманна, безголосим властивий галас. (Л. Костенко.)

                                 Додаток

✅ ✅ Додаток відповідає на питання всіх непрямих відмінків іменника: кого?

чого?; кому? чому?; кого? що?; ким? чим?; на ком у? на чому?

(крім хто? що? ). Наприклад: (кого? що? ) Мене любов (кого? чого? )

ненависті навчила. (Леся Українка.)

Додатки є прямі й непрямі.

1. Прямий додаток стоїть тільки після перехідного дієлова і виражається

знахідним відмінком без прийменника або, якщо перед дієсловом є заперечна

частка не чи дія переходить не на весь предмет, родовим відмінком без

прийменника.

———————————————————————————————-

1. Подивіться лишень добре, прочитайте знову тую (кого? що? ) славу,

та читайте од слова до слова, не минайте (кого? чого? ) ані титли, ніже тії

коми, (кого? що? ) все розберіть… (Т.Шевченко.) 2. Возьми перше стисни

(кого? що? ) камінь — як (кого? чого? ) води добудеш, то тоді ти і без

бійки найсильнішим будеш! (С.Руданський.)

———————————————————————————————-

Усі інші додатки непрямі.

———————————————————————————————

1. Було так душно, що (кому? чому? ) грудям бракувало (кого?

чого? ) повітря. (М.Коцюбинський.) 2. Черниш наказав (що? ) розвантажити

коней і відправити їх назад (з ким?) з двома бійцями. (О.Гончар.) 3. Ми

розмовляли (про що? ) про ніжні пахощі (кого? чого? ) степів.

(Ю.Яновський.)

——————————————————————————————————-

🔎🔎🔎 Випишіть по порядку словосполучення: 1) з прямими додатками; 2) з непрямими

додатками.

Звеселив людей, силою не хвались, змусив вибачитися, не рубайте дерев,

образ майбутнього, клич друзів, думаю про літо, силу відчув, утерся рушником,

складу книжки, цього не знав.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову В.Симоненка:

“Мало великим себе уявляти, треба…”

                          Означення

✅  Означення відповідає на питання прикметника і числівника: який?

чий? котрий? (у всіх відмінках, родах і числах); скількох? скільком?

скількома? на скількох? (крім скільки? ). Наприклад: Виходить, і камінь має силу (яку? ) сколихнути і дитинство, і юність і нагадати (які? ) сьогоднішні слова (чиї? ) матері. (М. Стельмах.)

Означення поділяються на узгоджені, неузгоджені й прикладки.

1. Узгоджені означення стоять у тому ж роді, числі й відмінку, що й головне слово, як би воно не змінювалося: весняний ранок, весняного ранку, весняні ранки, весняними ранками.

———————————————————————————————-

1. Гострі гребені [гострих гребенів, гострими гребенями], вкриті лісом, вирізувались на синьому небі різкими пружками. (І.Нечуй-Левицький.) 2. Чи не продали б ви, чоловіче, тої ялинки, що росте в вашім садочку?(М.Коцюбинський.)

———————————————————————————————-

2. Усі інші означення неузгоджені.

———————————————————————————————-

1. Прекрасна людина в бою (якому? ) за Батьківщину. (О.Довженко.)

2.Чубенко подивився на годинника і дав наказ (який? ) зупинитися .(Ю.Яновський.)

3. Таке (чиє? ) її щастя , така її доля. (Т.Шевченко.) 4. На ній були чобітки (які? ) з високими каблуками, спідниця (яка? ) в рубчик, тепла байкова кофта. (В.Земляк.)

———————————————————————————————-

✅  3. Прикладка — різновид означення. Вона називає ознаку предмета і

водночас, будучи виражена іменником, дає йому ще одну назву: дівчинакрасуня, село Черників, журнал “Вітчизна”.

———————————————————————————————-

🔎🔎🔎1. Освітений вогнями, підходить пароплав (який? ) “Тарас Шевченко”.(О.Довженко.)

2. Наперед вийшов велетень-рибалка, він ніс жмут мотуззя. (Ю.Яновський.)

3. І оженивсь Кармель з наймичкою Марусею. (Марко Вовчок.)

🔎🔎🔎 Випишіть по порядку словосполучення: 1) з узгодженими означеннями;

2) з неузгодженими. Словосполучень з прикладками не виписуйте. Свої справи, овочі з городу, останні зусилля, ліки від грипу, четвертий клас, птах орел, одяг про свято, двох днів, осердя з олівця, село під лісом, праця його, серйозний намір, класна дошка, дивний випадок, оцінка вчителя, трава спориш, зчорнілий пень, п’ять днів, знайомий голос, дерев’яна основа.

Ключ. З других букв перших слів має скластися початок вислову П.Тичини: “… йде”.

                                     Обставини

✅  Обставини (крім обставин міри й ступеня) поясюють, доповнюють у

реченні тільки присудок, і питання до них слід ставити тільки від присудка.

Обставини міри й ступеня можуть характеризвати також означення, виражені

якісним прикметником: Дуже тепла розмова точилася між ними.

Обставини відповідають на питання залежно від свого значення:

1) обставини способу дії — як? яким способом? Наприклад: Човен

плив (як?) рівно і скоро, ніс його (як?) так і розрізував воду. (Панас Мирний.);

2) обставини міри й ступеня — скільки разів? наскільки? якою

мірою? Наприклад: Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки

Лизогубового листа. (З.Тулуб.)

3) обставини місця — де? куди? звідки? яким шляхом?

Наприклад: (звідки? ) Із можливого (куди? ) в чудесне перекинуто мости.

(М. Рильський.);

4) обставини часу — коли? відколи? доки? як довго? Наприклад:

Так (відколи? ) від світання (доки?) до пізньої ночі бігає, носиться білка

маленька. (П. Воронько.);

5) обставини причини— чому? через що? з якої причини?

Наприклад: Навіть про їжу забув (чому? ) через ту роботу. (Ю. Збанацький.);

6) обставини мети—навіщо? для чого? з якою метою? Наприклад:

Стомилися хлопці, присіли (з якою метою? ) спочити. (П. Воронько.);

7) обставини умови — за якої умови? коли? Наприклад: (за якої

умови? ) Не знайшовши броду, не лізь прожогом у воду. (Нар. творчість.);

8) обставини допустовості—всупереч чому? незважаючи на що?

Наприклад: А в небі, (незважаючи на що? ) незважаючи на спеку, вилися

жайворонки. (М. Рильський.)

———————————————————————————————-

 🔎🔎🔎 Випишіть по порядку словосполучення відповідно до того, які обставини в них

вжито: 1) способу дії; 2) міри й ступеня; 3) місця і т.д.

Швидко рушив, дотемна працював, вірив усупереч сумнівам, допоможу

обов’язково, тікав од дощу, усе там само, вибіг подивитися, сповна

розплатився, стояв осторонь, отоді це й сталося, хвастнув знічев’я, тричі

повторив, скористаюся принагідно, дотла знищено, зсунув навмисне, а й ми

прийдемо попри негоду.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову Б.Олійника:

“Найвища мудрість …”

                                       🔆 😃 Та це ж просто...

Допитливий. Я розбираю речення: З-за лісу місяць випливає — і ніяк не можу

визначити, який це член речення з-за лісу — обставина місця чи додаток?

Кмітливий. І обставина, і додаток. Усе залежить від того, як поставиш питання.

Якщо запитаєш: “3відки?” — то це обставина, а якщо: “3-за чого?” — то додаток. Але мені

здається, що з-за лісу тут більше обставина, ніж додаток. А ось цікаві два речення: Міст

через Дінець прогуркотів і Поїзд через Дінець прогуркотів. І в них через Дінець — два різні

члени: означення і обставина місця.

Допитливий. Я зрозумів: усе залежить від конкретного змісту, закладеного в

реченні.

 Групи слів у реченні

Слова в реченні об’єднуються в смислово-граматичні групи. У складному

реченні виділяються прості речення, а в них у свою чергу існують група

підмета й група присудка, які собі можуть підпорядковувати: підмет — групу

означення і групу додатка; присудок — групу додатка і групу обстанини. З

членуванням слів на групи пов’язане розуміння змісту речення, а відтак і

постановка розділових знаків.

1. Синтаксичний (підметово-присудковий) центр разом із залежними

другорядними членами — додатками, означеннями, обставинами — утворює

просте речення. Наприклад, речення: І скрізь, де генія сіяє слава, де світ новий

підвівся із руїн, Франкові нашому — земний уклін! (М. Рильський.) —

розпадається на три прості речення: 1. І скрізь ... Франкові нашому — земний

уклін! 2. ...де генія сіяє слава... 3. ...де світ новий підвівся із руїн...

2. Підмет разом із залежними другорядними членами утворює групу

підмета, а присудок разом із залежними другорядними членами — групу

присудка. Наприклад, у реченні: Молода уперше в небі ластівка ширяє (М.

Рильський.) — група підмета: ластівка (яка? ) молода; група присудка: ширяє

(коли? ) вперше (де?) в небі.

3. Другорядні члени разом із залежними від них іншими другорядними

членами можуть утворювати групи додатка, означення, обставини. Наприклад,

у реченні: На високій скелі ранньою добою кулею підбитий сокіл клекотав (О.

Олесь.) — група обставини місця: на скелі (якій? ) високій; група обставини

часу: добою (якою? ) ранньою; група означення: підбитий (чим? ) кулею.

4. Щоб правильно визначити межі тої чи іншої групи слів, треба ставити

питання від визначених членів речення, починаючи від підмета й присудка, до

невизначених послідовно.

Наприклад, у складному реченні: Сині барви, якими пишалися гори ще

вчора й позавчора, коли світило сонце, геть зблякли тепер (Є. Гуцало.) —

визначаємо межі простих речень. Для цього спочатку знаходимо синтаксичні

(підметово-присудкові) центри: 1) барви зблякли, 2) гори пишалися; 3) сонце

світило. Потім від кожного підмета й присудка ставимо питання до

другорядних членів, доки можна: 1) барви (які? ) сині; зблякли (як? ) геть;

зблякли (коли? ) тепер; 2) гори — залежних слів немає; пишалися (чим? )

якими (тобто барвами); пишалися (коли? ) ще вчора й позавчора; 3) сонце —

залежних слів немає; світило (коли? ) коли.

Щоб у простому реченні: Троянди, гріючись на сонці нескупім, нам серце

радують відродженням своїм (М. Рильський.) — визначити межі

дієприслівникового звороту, ставимо від дієприслівника питання до залежних

слів ланцюжком, доки можна: гріючись (як? ) на сонці, на сонці (якому? )

нескупім.

———————————————————————————————-

🔎🔎🔎 Перепишіть подані складні речення. Поділіть їх на прості і відділіть одне від

одного комами.

1. Вставай хто живий в кого думка повстала година для праці настала.

(Леся Українка.) 2. Там де зорі імлисті мчить ракета в космічній імлі. (В.

Сосюра.) 3. Небо вночі чисте і видно як падають зірки. (Є. Гуцало.) 4. В повітрі

дощ і гречка пахне тепло немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.) 5.

Дрімає сад і гостро пахне м’ята. (В. Сосюра.) 6. Приємно коли яблуко про яке

думали що кисле виявляється солодким. (О. Довженко.) 7. Було тихо і сонце

мирно лежало на водяних галявинах. (О. Гончар.) 8. Осінь стояла така гарна що

жаль було засмічувати її пустим словом. (М. Стельмах.)

283*. Перепишіть подані прості речення. Визначте межі груп слів, у яких

центральним є виділене слово, і відокремте їх з обох боків комами.

1. Ти пливеш моя країно мила до безмежних обріїв ясних. (М.

Рильський.) 2. Берези й клени ще недавно голі стоять зеленим маючи гіллям.

(М. Рильський.) 3. Пасма гір чергуючись з долинами затаюють далечінь. (М.

Коцюбинський.) 4. Скелі розкидані купами понад берегом під кручами далеко

розсипаються в морі. (І. Нечуй-Левицький.) 5. Верби схилившись над тихим

Дінцем розчісують коси зелені. (В. Сосюра.) 6. Тільки з піснею друзі кохані я

залишусь завжди молодим. (В. Сосюра.) 7. Любив їдучи на возі з лугу дивитися

лежачи на зоряне небо. (О. Довженко.) 8. Восени перед відльотом у вирій

тривожиться і табунами збирається птаство. (М. Стельмах.)

✅   Речення двоскладні і односкладні

———————————————————————————————-

За способом вираження синтаксичного центра прості речення

поділяються на двоскладні і односкладні.

1. У двоскладному реченні є два головні члени (і підмет, і присудок) або

один із них пропущено й він відновлюється з контексту, з ситуації: 1. Проїхали

козаки. Зникли за обрієм. (Н. Рибак.) — у другому реченні пропущено підмет

козаки. 2. Над Золотими воротами котиться сонце, мов диня баштанами. (Б.

Олійник.) — у другому, підрядному реченні пропущено присудок котиться.

В односкладному реченні є лише один головний член (підмет або

присудок), і другого не потрібно. Односкладні речення бувають особові,

безособові й називні.

2. Особові речення є трьох видів:

а) означено-особові — у них неназвана особа я, ти, ми або ви

домислюється із особового закінчення дієслова-присудка: Назриваю в гаю

запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав. (В.Чумак.) Пам’ятаєш

перший клас? (Д.Павличко.) Любимо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем,

чистою душею. (О.Підсуха.) І не гніться до землі…(І.Вирган.) Підмети в них

відновлюються однозначно: я назриваю, ти пам’ятаєш, ми любимо, ви не

гніться;

б) неозначено-особові — у них неназвана особа мислиться як хтось із

певного кола людей: Інколи поїли хвору водою з глечика. (М.Коцюбинський.) Чи

я в полі не травиця була? Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили і

на сіно посушили! (Нар. творчість.) Підмети в них встановлюються

приблизно: хтось із близьких поїв хвору; якісь косарі взяли покосили і

посушили;

в) узагальнено-особові — у них неназвана особа мислиться як будь-хто з

людей: Не робіть з розгоном, але з розумом. Говори мало, слухай багато, а

думай ще більше. (Нар. творчість.) Підмети в них уявляються дуже

узагальнено: і я, і ти, і ми всі не робіть; і я, і ти, і будь-хто говори, слухай,

думай.

В особових реченнях як бачимо, можна підставити такий чи інший

підмет, найчастіше особовий займенник у називному відмінку.

3. У безособових реченнях дія чи стан мисляться як незалежні від будьякого діяча: Надворі смеркало і сутеніло. (І. Нечуй-Левицький.) Інеєм окутало

скрізь дерева. (С.Васильченко.) На сизих луках скошено траву… (М.Рильський.)

Гарно, гарно серед степу. (Т.Шевченко.) Де нема святої волі, не буде там

добра ніколи. (Т.Шевченко.) І добру, і щастю в цьому домі бути! (М.

Нагнибіда.)

✔ У безособових реченнях підмет підставити ніяк не можна.

4. У називному реченні називається предмет, але нічого не говориться

про його дію чи стан: Неповторні картини дитинства! (Ю. Збанацький.) Ось і

вечір. Вітрястий, погрозливий. (І.Микитенко.) Могуче рухання військового

огрому. (М.Бажан.)

✔ У називному реченні є лише підмет, можуть бути означення й додаток,

залежний від підмета. Але якщо в реченні є підмет і будь-яка обставина, то таке

речення вже не називне, а двоскладне, неповне, з пропущеним присудком

(обставина завжди стосується присудка хоч би й пропущеного): В них і город

великий, і садок добрий, а поза садком лани. (Марко Вовчок.) У таких реченнях

присудки домислюємо: в них є…, поза садком лежать…

———————————————————————————————————

🔎  Випишіть підряд односкладні речення: 1) означено-особові; 2) неозначеноособові; 3) узагальнено-особові; 4) безособові; 5) називні. Двоскладних речень не виписуйте.

Уже врожай зібрали. Буде ще жарко. З’їзд письменників. Звірте підписи.

Знай правила поведінки. Успіх забезпечено. На підвіконні квіти. Багато

говорять про це. Стара історія. Другий день дощ. Стало темно. Працюємо

разом. Не зашкодь довкіллю. Повіяло холодом. Запиши собі. Сьомий день.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову І.Котляревського:

“Любов к отчизні де героїть, там сила…”

 Непоширені й поширені, неускладнені й ускладнені, прості й

складні речення

——————————————————————————————-

🔖 1. За наявністю другорядних членів прості речення поділяються на

непоширені і поширені.

Непоширене речення складається тільки з синтаксичного центра,

другорядних членів у ньому нема: 1. Гаї шумлять. (П. Тичина.) 2. Багато літ

перевернулось, води чимало утекло. (Т. Шевченко.)

Поширене речення, крім синтаксичного центра, має один або більше

другорядних членів: Що любиш ти найбільшою любов’ю? — Сонце, небо, далі і

тополі. (В. Сосюра.) — обидва речення поширені (тільки друге неповне — у

ньому пропущено підмет і присудок: я люблю.

2. За наявністю потрібних для висловлення думки членів прості речення

поділяються на повні і неповні.

У повному реченні є всі потрібні члени речення; у неповному — бракує

одного або більше потрібних членів речення, які встановлюються з контексту

або ситуації.

Наприклад, в уривку: Та пісня має у собі щось отруйне. Будить жадобу.

Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути (М. Коцюбинський.) — перше

речення повне, воно зрозуміле й без наступного. Але друге без першого

незрозуміле — у ньому пропущено підмет з означенням: та пісня. Третє

речення складається з двох простих, і вони теж незрозумілі без першого — у

кожному з них бракує додатка з означенням: ту пісню (або її). Отже, останні

три прості речення (Будить жадобу. Чим більше слухаєш ... тим більше

хочеться чути) неповні.

3. За наявністю однорідних членів, відокремлених членів і внесень прості

речення поділяються на неускладнені і ускладнені.

У неускладненому реченні немає однорідних членів, відокремлених

членів і внесень (звертань, вставних і вставлених слів та речень, слів-речень):

На високому Пагорбі Слави верби тужливо шумлять. Під веселкою у голубіні

голуби летять. (В. Лучук.)

В ускладненому реченні бувають однорідні члени, відокремлені члени і

внесення: Напевне, це й справді не жінка, а саме літо йде собі загородами,

лісами і, співаючи, нахиляється до суничників і грибовищ, підіймає руки до

плодючого дерева. (М. Стельмах.)

Ускладнене речення потребує знання правил вживання розділових знаків.

4. За кількістю синтаксичних (підметово-присудкових) центрів речення

поділяються на прості і складні.

Просте речення має один синтаксичний центр: Я хочу правді бути

вічним другом і ворогом одвічним злу. (В. Симоненко.)

Складне речення має два або більше синтаксичних центрів: Пахне

хлібом земля, що дала мені сонце і крила. (Д. Павличко.)

Серед складних речень розрізняємо:

а) складносурядні, у яких рівноправні частини з’єднані сполучниками

сурядності (див. § 103.2): Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

(Т.Шевченко.);

б) складнопідрядні, у яких є головне (від нього ставимо питання) і

підрядне (воно відповідає на поставлене питання) і частини з’єднані

сполучником підрядності або сполучним словом (сполучне слово є членом

речення): Я забув, яка [присудок] вже синь над гаєм, що [підмет] цвіте і пахне

в тім гаю. (В.Сосюра.);

в) складні безсполучникові, у яких частини з’єднані лише інтонаційно,

без сполучників: Мені снилося: червоні рожі пломеніли в промені злотистім.

(Лея Українка.);

г) складні синтаксичні конструкції, у яких співіснують сполучниковий і

безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок: В лісі поночіє, але темрява не

густа, а позора, як буває перед сходом місяця. (Леся Українка.) — тут сурядний

і підрядний зв’язок; Всяк розумний по-своєму: один — спершу, а другий —

потім. (Нар. творчість.) — безсполучниковий і сполучниковий зв’язок.

Між частинами складного речення звичайно ставимо коми: По ровах, де

ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода. (Григорій

Тютюнник.)

———————————————————————————————-

🔎🔎🔎 Зробить синтаксичний аналіз речень, користуючись нижче поданими таблицями.

Розбір речення проводиться в такій послідовності. Записуємо речення, підкреслюємо

його члени, нумеруємо частини: Докласти треба руки мозолясті (1), щоб красувався вбогий

переліг нечувано багатим урожаєм (2) (М.Рильський).

Насамперед речення характеризуємо за таблицею “Характеристика речення в цілому”

(коди цих характеристик тут подаються в дужках): розповідне неокличне (1), складносурядне

(2), складається з двох простих речень (2).

Після цього за таблицями “Характеристика простого речення” і “Характеристика

членів речення” підряд характеризуємо спочатку перше, потім друге речення:

1) докласти треба руки мозолясті: головне (2), безособове (5), повне поширене (1);

підмета — немає (0), присудок докласти треба — складений дієслівний (2), додаток руки —

прямий (1), означення мозолясті — узгоджене (1);

2) щоб красувався вбогий переліг нечувано багатим урожаєм: підрядне обставинне

(5), двоскладне (1), повне поширене (1); підмет переліг — простий (1), присудок красувався

— простий дієслівний (1), додаток урожаєм — непрямий (2), означення вбогий — узгоджене

(1), ще одне означення багатим — узгоджене (1), обставина нечувано — міри (1).

І. 1. О земле, велетнів роди! (П. Тичина.) 2. Хіба є хто на землі

крилатіший за людину? (О. Гончар.) 3. Добре нам мати на світі хорошого друга,

друзів — ще краще. (М. Рильський.) 4. Треба слову ніжності додати, щоб уміло

друзів пригортати. (М. Сингаївський.) 5. Чи є слова, якими гоять рани? (І.

Жиленко.) 6. Поміж людьми, як кажуть, добре й нам. (Л. Глібов.) 7. Колись мене

назвав він братом, і слово це — як зірка у путі. (М. Рильський.) 8. Час-шуліка

летить, і нема йому вороття. (Є.Гуцало.) 9. З-за обрію сонце поволі, мов

огненне коло, підводиться чисте і ясне. (Л.Первомйський.)

ІІ. 1. Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не умре. (М.

Рильський.) 2. Талановиті люди жили на нашій землі. (Б. Олійник.) 3. Уміти

жити — оце велике діло. (І. Франко.) 4. Лиш у труді живе людина, а без труда її

нема. (В. Сосюра.) 5. Либонь, запізно зрозумів я, що слово треба берегти. (Л.

Дмитерко.) 6. Нащо правді словесна маска? (В. Симоненко.) 7. Земля здавалась

би пусткою, якби не шелестіли сосни та дуби. (П. Дорошко.) 8. Не спалося, а ніч

як море. (Т. Шевченко.) 9. Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина,

красується, любується на всю Україну. (Т. Шевченко.)

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

 Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома

———————————————————————————————-

Розділові знаки членують текст і речення на певні синтаксично-смислові

частини. Вони полегшують сприйняття й правильне розуміння написаного. Ось

приклад вдалого икористання розділових знаків: Все розберіть… та й

спитайте тоді себе: що ми?.. чиї сини? яких батьків? ким? за що закуті?.. То

й побачите, що ось що ваші славні Брути: раби, підножки, грязь Москви,

варшавське сміття — ваші па́ни, ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви

чванитеся, ви! (Т.Шевченко.). Крапка, знаки питання, знак оклику, три крапки,

кома, двокрапка, тире дали змогу письмово відтворити цілу гаму почуттів.

Є розділові знаки кінця речення і внутрішні.

У кінці речення використовуємо крапку, знак питання, знак оклику, три

крапки. Крапка ставиться в кінці розповідних і спонукальних речень, знак

питання — в кінці питальних речен