Сценарій літературно-музичної вітальні "На вічному шляху до Шевченка"

2020 Сценарій

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА ВІТАЛЬНЯ

«НА ВІЧНОМУ ШЛЯХУ ДО ШЕВЧЕНКА»

В-1. Коли зима повертає на весну, приходять до нас березневі Шевченківські дні. Це дні пам’яті, найглибшої поваги  і любові до  Тараса Григоровича Шевченка. 

В-2. Він завжди з нами, в нас.  Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний.. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого

У всесвіт віршів і поем.

Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

"Реве та стогне Дніпр широкий", |

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Ой червона рута на чолі твоїм,

Ой крута та круча, де Тарас стоїть

Ой крута та круча, де стоїть Тарас

І крізь роки кличе, кличе, кличе нас!

Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі,

Наче грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас.

Той рух до сонця не спинити

Бо зветься сонце те Тарас.

Іду крізь свята, і крізь будні,

Крізь глум юрби, і суєту

Ні не в минуле, а в майбутнє

До тебе я, Тарасе, йду.

Учитель читає вірш.  Ліна Костенко  «КОБЗАРЕВІ»

Інсценізація.Старшокласник веде за руку першокласників (діалог)

Хлопчик:   Хто  то,  хлопче,  був  Тарас?

Старшокласник

—  Це  поет  бездольних  мас,

Це  співець  і  наш  Кобзар,

В  серці  мав  любови  жар.    

Хлопчик :  Що  такого  він  зробив?

—  Україну  полюбив!

І  за  це  пішов  в  кайдани,

Щоб  терпіти  муки  й  рани.

- Що  за  це  йому  дамо?

Хлопчик:

—  Серць  маленьких  все  тепло!

Ум  розважний,  пильні  руки,

Що  так  прагнуть  до  науки,

І  до  праці  для  народу  —

Старшокласник: Це  найкраща  нагорода!

1-класник

Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Починаймо рідне слово

Зі сторінки «Кобзаря».

1-класниця

Рідне слово любить ненька

І співає: «Люлі-лю».

Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.

Хлопчик

Я  маленький  хлопчик

Сьомий  рочок  маю

Але  про  Шевченка

Вже  багато  знаю.

Дівчинка

Нині  нам  про  Нього

Мамочка  сказали  —

Рушником  новеньким

Ми  портрет  прибрали.

Хлопчик

Принесли  ми  жмінку

Рути  і  барвінку  —

Наш  Кобзар  коханий

Достойний  пошани.

Дівчинка 5-класниця

Він був як полум’я. Його рядки –

Дзвінкі і небезпечні, наче криця.

Переживуть і жито, і пшеницю,

І хліб, і сіль, і війни, і віки.

Дівчинка 5-класниця

Він був як полум’я. Свої слова –

Легкі, як небо, сині, наче квіти,

Що ними тільки правду говорити,

Він в наші душі спраглі наливав.

В - 1. Чому Тарас Григорович для нас такий важливий? У чому його особлива сила?

В-2. Найкращою відповіддю на це запитання стануть слова Тараса Салиги:

« Шевченко та Франко — це той підмурівок духовності, на якому стоїть будівля. Шевченко — речник справедливості, він Прометей, він Світло, Віра, він Пророк. Франко — Дух, Наука, Думка, Воля… А разом це Відродження, відновлення, воскресіння українськості, братолюбне «возвеличення» нас сущих, поклон минулому і грядущому…»

Пісня про Україну. Виконує хлопчик 2-го класу

В-2. Часто можна почути, що Шевченко не цікавий сучасникам. Ми ж стверджуємо, що це не так, бо хто ж тоді на Майдані під час Революції Гідності 2014 року представив Шевченка  у ґрафіті, малюнках, плакатах у поєднанні з цитатами з його поезії. Шевченко вривається у натовп і начебто переживає разом із країною складні її часи.   

                        Виступ Свистун О.Ф

 В -1. Український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч  Дмитро Донцов про Т.Г. Шевченка писав так: "Бундючному чужому протиставив величне й потужне своє. Вказав охлялим землякам шлях великих націй. Як метеор, пролетів він над нашою Елладою, не лишаючи наступника, бо генії не мають їх... Пригадав забуту правду… Був голосом вопіющого в пустині, був пророком, світочем, що світив і горів, був голосом труби архангельської, що будила мертвих з могил..."  

Псалми Давидові. Читають учениці 10 класу            

В-2. У далекому 1995-ому  І. Драч  українському суспільству кинув «виклик»:

Скиньте з Шевченка шапку. Та отого

                  дурного кожуха.

Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.

Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:

Йому було перед смертю всього лише сорок сім.

В-1. Цими словами Іван Драч, напевне, хотів  сказати, що Тарас теж був молодим, красивим, енергійним. Він умів бути франтом, був улюбленцем веселого творчого товариства – адже він не тільки художник, а ще й чудово співає, легко віршує… До арешту він досяг значних успіхів, малярські підробітки давали змогу жити безбідно.  Веселий і життєрадісний, він любив від душі пожартувати, розповісти якусь кумедну історію, досхочу поспівати, потанцювати.

 Танець «Утоптала стежечку»

В-1.  Тарас Григорович - це перший політичний поет в історії української літератури. Бо українці спершу мали розсміятися «Енеїдою» Котляревського, розплакатися «Марусею» Квітки-Основ`яненка, а тоді громогласно і гордо, з висоти національної, людської гідності заявити про себе «Кобзарем» Шевченка.

В-2. Звертаючись до українців з передмови до невиданого «Кобзаря» 1847 року Тарас писав: «А на москалів не зважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди»

                   Пісня «Бандуристе, орле сизий»

В-1.  Слова Шевченка – справді особливі, тому що він володів історичною пам’яттю та історичною свідомістю. Українців же картав за байдужість до власної історії, за порожні розмови та діяльність “псевдопатріотів”. Якщо ми хочемо почути Шевченка, треба навчитися слухати його.

   Вірш         «За байраком байрак»   

В-2. У баладі «Причинна»  є рядки, які звучатимуть доти, доки у світі залишатимуться люди, які називатимуть себе українцями. Балада починається чудовим описом буряної ночі на Дніпрі. Просто опис бурі на річці. Короткі речення. Підмет і присудок, ніякої літературної мальовничості. Жодного пестливого суфікса.  І як фінальний акорд – не грім із блискавкою, а голоси сичів в гаю і скрипіння ясена.  Поет ніби каже: цей пейзаж і є тим раєм, який був нам подарований. На його тлі будуть розігруватися не тільки події цього твору, а й уся наша історія. І якою вона буде, залежить від нас.

              На фоні пісні «Реве та стогне» відеоролик про сучасну Україну

В-2. Послання “І мертвим і живим…” є одним із найвизначніших творів Шевченка. Його можна сприймати як мудрий заповіт великої людини, у якому поет віщує жахливі братовбивчі війни, коли народ не схоче більше терпіти лицемірство. У посланні « І мертвим, і живим» Тарас Шевченко гостро ставить питання національної історії, культури, піднімає проблему служіння інтелігенції своєму, і тільки своєму народові.

                                 Уривок  «Послання і мертвим, і живим»

В-1. Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Тому й живе Шевченко серед нас, він та його герої в дитячих малюнках.

 До слова запрошуємо Бондар Галину Сергіївну. Розповідь про дитячі малюнки

В-1. Що більше вишивок у хаті, тим здоровіші її господарі. Бо вишивання хрестиком — то молитва. Ми раді  споглядати Тараса Шевченка не тільки у малюнках , а й у вишивці. У нашій вітальні є  роботи неперевершеної майстрині-вишивальниці, відомої не тільки у Деражні, а й далеко за її межами чудової людини – лікаря-терапевта – Онофрійчук Марії Іванівни. Про захоплення своєї бабусі нам розкаже Онофрійчук Влада, учениця 10 класу.

                     Розповідь про вишиті картини

 В-2. Жоден вірш українською мовою не здобув такого широкого визнання  у світі, як Шевченків “Заповіт”. Твір пройнятий прагненням бачити прекрасну людину на прекрасній землі. Поет вірить у те, що Україна стане незалежною, люди прозріють, а брехню буде знищено.

В-1. І ми повинні виправдати його сподівання, здолати всі труднощі на шляху нашої країни до щасливого майбутнього. Хай його “Заповіт” стане нашим дороговказом.    

                   Фінальна пісня «Заповіт»